Крах грузинської моделі: чому у Грузії провалився легальний гральний бізнес

Досвід Грузії показує, що вседозволеність у сфері організації азартних ігор в окремо взятій країні може призвести до суттєвих негативних наслідків, таких як скорочення надходжень в бюджет, замість їх зростання, та ріст рівня лудоманії.

Про це йде мова в сюжеті телапрограми “Гра інтересів”, випущеному ще три роки .

Журналісти програми проаналізували стан грального ринку в низці країн пост-радянського простору та прийшли до висновку, що там, де держава достатньо жорстко підходить до цього питання – ситуація більш менш стабільна. 

Так, державами, які найбільш зважено підійшли до питання грального бізнесу, виявилися Білорусь та Вірменія. У Вірменії – гральні заклади виникли на початку дев’яностих, а з ними і різноманітні махінації. Але станом на 16 рік цей бізнес  і лотереї, і казино, був взятий під жорсткий контроль держави. Працювати було дозволено на підставі договорів і сплати податки в казну. Кошти спрямовувалися на освіту, культуру, медицину та інші соціальні сфери.

У Білорусі особливо активно розвивалася лотерея. Оператори працюють з державними ліцензіями, і сектор нараховував близько 30 різновидів лотерей. Прибутки також цільовим способом спрямовувалися соціальні сфери. Єдиною проблемою була велика кількість операторів, оскільки надмірна конкуренція призвела до того, що оператори витрачали значну частину коштів на конкурентну боротьбу, а не на податки.

У Латвії гральний бізнес розвивався повільно, але впевнено. І настав час коли там з’явилася маса гральних автоматів. Влада відреагувала, взявши його під контроль і дуже суттєво збільшивши податки. В Естонії гральні автомати та рулетка співіснують з державною лотереєю, але держава віддала пріоритет лотереї. Станом на 2106 рік 80% естонців грали саме в неї. Казино ж і гральні автомати, хоч і легалізовані, але платять дуже високі податки.

Найменш успішний досвід, зазначають автори програми –  грузинський. З 2005 року в Грузії запрацював спец закон про регулювання гральної сфери. Він дозволив усі види ігорки, зокрема казино та тоталізатор. І відкрити гральну точку міг будь хто у місті чи селі. А тим більше – в інтернеті. В 2011 відбулась реформа цієї сфери, яка, по ідеї, мала дати їй додаткового поштовху. Метою були розвиток туризму, збільшення інвестицій та доходів бюджету.

Спершу був успіх. Зріс потік тих, хто хотів пограти з іших країн Азербайджану, Ізраїлю, Турції. Було видано 213 ліцензій та дозволів, працювало 94 компанії. Але на кінець 2014 загальний обіг упав удвічі – з 1,2 млрд до 658 млн ларі. Відповідно впали й податки. При цьому серйозна проблема виникла з гральним бізнесом онлайн, який хоч і має значний обсяг, але стягнути з нього податки практично неможливо.

Мало того, що впали податки, в країні почала рости лудоманія, особливо в інтернеті. Понад 400 тис громадян грали в азартні ігри онлайн, причому намагалися використати його для заробітку, і звичайно ж, лише втрачали кошти. Особливо це стосувалося молоді

Люди скаржаться, що Грузія, по суті, провалилась в ігрову яму. Причому сам гральний бізнес не надто дотримується законів – перевірки виявили порушення у 65% закладів.

Найбільшою ж поразкою стала загибель лотереї. Раніше це був дуже прибутковий бізнес, причому набагато менш небезпечний у плані виникнення залежності, аніж казино та ігрові автомати. Але у 2010 році, лотерея відійшла державній компанії-монополісту (так само, як сьогодні планують зробити в Україні). У результаті  відсутність конкуренції і поганий менеджер призвели до краху монополіста – державна лотерея дійшла до банкрутства із боргом перед бюджетом 220 млн ларі.

“Копіювати грузинський досвід – наступати на чужі граблі. У результаті можемо отримати неконтрольований ринок і проблеми з ігровою залежністю.”, – резюмують автори програми.