Про оплату за газ собаками, суперподатки для ігорки й інші цікаві ідеї влади

Чим далі, тим більш екстремальні ідеї економічного характеру пропонують представники сьогоднішньої провладної команди. Воно й не дивно – недоотримані 74 млрд гривень спонукають владу шукати нові джерела надходження. А заодно й виправдовувати невиконані обіцянки суспільству, наприклад, щодо зменшення вартості комуналки, меседжами щодо продажу домашніх улюбленців.

Схоже, “потьомкінські” 9 млрд грн, які влада збирається отримати від легалізації грального бізнесу, з цієї ж серії.

Адже, як пише у своїй колонці для “Цензора” директор аналітичної групи “Левіафан” Микола Мельник, з тими податками, які влада закладає для ігорки, іншого виходу для нього, аніж просто лишатися тіні, просто немає.

Проблема, на думку автора, ускладнена тим, що наразі депутати розглядають окремо два процеси, які повинні розглядатися синхронно – власне саму легалізацію і оподаткування грального бізнесу.

“У процесі легалізації азартних ігор є… проблема, яка пов’язана з відсутністю синхронного розгляду змін до Податкового кодексу України у зв’язку із легалізацією. Зараз супутнім до законопроекту №2285-д вважаються законопроект № 2713 і альтернативні до нього. Адже, якщо їх не розглядати синхронно, а вона вже порушена, адже законопроект №2285-д “про легалізацію” вже у першому читані розглянуто, а супутні зміни до податкового законодавства ні, то ми отримаємо не тільки певну не комплексність вирішення питання, а й елементарно таке податкове навантаження, яке навряд чи буде цікаве іноземним інвесторам”, – пише автор.

За його словами, наразі виходить, що суб’єкт, який займається гральним бізнесом, повинен сплачувати податок на прибуток (18%), та податок на дохід. В залежності від виду азартних ігор:

a. 10% для гральних залів (ст. 136.4.1. ПКУ);
b. 18% для букмекерських пунктів (ст. 136.4.2. ПКУ);
c. 28% – для лотерей (п.48, Пр 4., Перехідних положень).

“І тут в мене виникають логічне питання. А чи захоче хтось виходити з тіні при податковому навантаженні від 30 до 50-відсоткових податках, і чи захоче інвестор прийти в Україну? Принагідно нагадаю, що у більшості країнах Європи використовують податок на валовий прибуток на рівні 5-15% (за окремими винятками у формі “земельних податків у ФРН”).  Як на мене, інвестувати в країну, де податкове навантаження в два рази вище ніж в Європі, і при цьому від свавілля контролюючих і правоохоронних органів тебе може захистити хіба, що “інвестиційна няня” – це занадто витончений спосіб безглуздо втратити власний капітал”, – підкреслює Мельник.