Головне, щоб не фарс: експерт запропонував цікавий погляд на проблему легалізації

Як, враховуючи купу задіяних головних героїв (із сфери бізнесу, політикуму, суспільства) – сьогодні має сприйматися проблема легалізації ігорки? Як трагікомедія? Політичний бізнес-роман? Економічний трактат, законотворча повість або морально-етична поема?

Старший юрист практики вирішення національних суперечок INTEGRITES Антон Каганець у своїй колонці на сайті “Новое время” пропонує поглянути на це питання, як на соціальну п’єсу. Причому, бажано, попри усі перипетії сюжету – з гарним кінцем.

Які ж умови задля того, аби дістатися хепі-енду, бачить автор? Головне, на його думку, знайти баланс між інтересами усіх героїв цієї п’єси. І ось що, на його думку, має бути у її фіналі (далі цитуємо).

Що варто врахувати в процесі легалізації грального бізнесу в Україні? Цей шлях можна пройти з мінімальними втратами і позитивним результатом, якщо дотримуватися декількох принципів. А саме: 

— Відмовитися від ідеї наповнити бюджет за рахунок ліцензійних платежів. “Ігорка” не працюватиме, як акциз на алкоголь і тютюн. Тим більше, що в багатьох інших країнах ціна ліцензії покриває тільки витрати на її видачу. Держава заробляє на податках і договорах місцевої влади з казино про інвестиції в інфраструктуру і соціальні проекти.

— Основною метою законопроекту має бути захист більшої частини населення від негативного впливу грального бізнесу. Звичайно, не можна допускати до гри людей із залежністю і дітей. Але забороняти заможній людині зняти стрес, граючи в рулетку або в карти, безглуздо. Вона зробить це, дозволите ви їй чи ні. При цьому попутно буде розвиватися тіньова індустрія, від якої через відсутність контролю захистити звичайних людей набагато складніше.

— Звідси третя умова — прозорий і автоматичний контроль за грою. Сучасні технології дозволяють і ідентифікувати гравця, і відстежити ставки разом з результатами розіграшу. Тут не потрібно вдаватися до примітивного “діти будуть показувати паспорт комп’ютеру”. Ідентифікація через банківські карти відмінно працює в багатьох сферах, може спрацювати і тут. І це лише один з можливих способів.

— Жорсткі вимоги до реклами та розміщення гральних закладів у чітко визначених місцях, при цьому варто обмежити кількість таких закладів на один населений пункт.

— І нарешті — зрозумілі правила ведення бізнесу і доступний поріг входу на ринок. Для України гральний бізнес дійсно може стати одним з факторів розвитку туризму. Але для цього потрібно, щоб інвестор захотів інвестувати і міг розуміти економіку бізнесу. Поставити ціну ліцензії 10 млн євро не складно, але хто її заплатить? Який повинен бути середній чек такого казино, якщо воно працює в білу? Чи є настільки платоспроможні клієнти в Україні? Тому оцінювати ціну ліцензії потрібно адекватно, як і враховувати складність регулювання.

В результаті потрібен закон, який дозволить прибрати безліч гральних закладів з вулиць і створити сприятливі умови для їх офіційної роботи. Є надія, що його таки приймуть, а українське суспільство стане адекватно сприймати гральний бізнес і зможе захиститися від крайнощів.