Вибір між реальним пеклом та надуманим раєм, або чому не слід однозначно вихваляти ігорку

Спостерігаючи за численними спробами ЗМІ “відмити” принади грального бізнесу, ловиш себе на думці, що жоден з авторів опусів, котрі розповідають про “рай на землі”, який спіткає Україну після легалізації, так до кінця і не зрозуміли головної мети процесу легалайзу ігорки.

Не виняток і остання стаття на “УН”, в якій автор розпорошується, як гарно заробляють на податках розвинені країни, а ще краще – різноманітні офшори.

Ось тільки погляд виключно з точки зору грошей – є докорінно неправильним, більше того – шкідливим. Справа в тім, і про це постійно говорять справжні експерти цієї сфери, що узаконення механізмів функціонування грального бізнесу передовсім ставить за мету не заробіток, навіть для держави, а захист її громадян від шкідливого впливу, який спричиняє гральний бізнес.

Адже ігорка, як сектор економіки, не створює жодної доданої вартості, а лише витягає гроші з кишень громадян, щоб забезпечити прибуток її організаторам. При цьому ігорка є адиктивним товаром, а значить – апріорі містить у собі шкоду. І історії про доведених до відчаю людей, які висміює автор згаданої статті, це зовсім не смішно. Аби автор хоч раз зіткнувся з гравцем, що втратив усе, включаючи житло, сім’ю і здоров’я, або сам потрапив би в подібну ситуацію то, напевно б, йому було б не до сміху.

Що ж до прикладів інших країн, які автор наводить у якості  аргументів (тут вам і Грузія, котра, начебто, заробляє 2,2 млрд доларів, або 14% ВВП країни, і Британія, і США які взагалі заробляють десятки мільярдів) то автор чомусь забуває згадати кілька важливих речей.

Наприклад, що у тій же Грузії – критична частина населення (700 тисяч чоловік) стали азартними гравцями. Що серед 17-річних грузинів – грають до 90%. Що там активно грають в азартні ігри неповнолітні.

Або забув згадати, що в розвинених країнах, таких, як США та Британія, давно побудовані системи жорсткого державного контролю за гральним сектором, що, з одного боку, і забезпечує згадані мільярдні надходження, а з іншого – убезпечує гравців від виникнення залежності.

А найголовніше, про що забув написати автор, що Україні ще дуже далеко до цих країн. І що, якщо ігрока в Україні буде легалізована без неї належного контролю з боку держави (нагадаємо, пропонується відстрочення її введення на кілька років) – то всі зусилля з легалізації будуть марними.

Тож, якщо говорити про легалізацію, то загалом справа це корисна, особливо якщо буде проведена правильно і держава зможе взяти гральний бізнес під свій контроль. Якщо ж це все робитиметься “швидко-швидко”, але для галочки – то ніякого раю ми не отримаємо. матимемо просто легалізоване гральне пекло.