Дайте нам вкрасти, або жодних “складнощів перекладу”

Всім відомо, що існує низка товарів та послуг, до яких держава ставиться особливо внаслідок низки причин. По-перше,  їх неконтрольоване  споживання може спричинити шкоду здоров’ю чи навіть життю членам суспільства. По-друге, через суттєвий попит вони нерідко викликають інтерес у різного роду нелегальних ділків, що будують навколо них свої оборудки.

Такими “особливими” товарами, є, зокрема, цигарки та алкоголь, деякі медикаменти, зброя тощо.

Реалізацію усіх цих товарів, а також послуги, з ними пов’язані держава контролює особливим чином. У випадку з тютюном та алкоголем – це обов’язкова наявність акцизних марок. У випадку продажу зброї – контроль ще потужнішій, через спеціальну дозвільну систему, де ідентифікована кожна одиниця.

І все ж, незважаючи на вжиті державою заходи контролю, нерідко трапляються випадки, коли на усіх згаданих товарах намагаються робити нечесний бізнес. У ЗМІ повно згадок про контрабанду цигарок, про контрафактний алкоголь, про нелегальну зброю.

Очевидно, що не будь контролю з боку держави – доля нелегального бізнесу була б на кілька порядків вищою, а до прибутків ділків, яки ним займаються – додалося б кілька зайвих нуликів. Тому то й з’являються з різною періодичністю ініціативи послабити цей контроль. Як от, когось свого часу не влаштувало, що акцизна марка є документом суворої звітності. Ці ж самі люди зараз стіною стали проти електронних акцизних марок (ще б пак, за допомогою них набагато простіше було б ловити контрабанду).

Аналогічна ситуація –  з гральним бізнесом. Як і цигарки та алкоголь, азарт – продукт адиктивний, тобто такий, що викликає залежність. Причому це звикання може перерости у нав’язливу чи критичну форму, перетворившись на важку хворобу лудоманію. Окрім того, не секрет, що азартні ігри практично усю історію свого існування були тим чи іншим чином пов’язані з криміналом. Відтак природно, що контроль держави для цього сегменту є обов’язковим.

У всьому розвиненому світі подібний контроль здійснюється через так звану систему онлайн-моніторингу. До функцій системи, зокрема, належать: фінансовий контроль діяльністю операторів (це дозволяє бачити реальні оберти операторів та попереджати нелегальні оборудки, відмивання грошей, контролювати надходження податків тощо), контроль відповідності  проведення гри заявленим умовам, попередження залежності у конкретних гравців та інші.

Причому ефективно працюють саме системи, які здійснюють онлайн моніторинг, тобто в реальному часі – адже тільки так можна ефективно не просто реагувати на наслідки виникаючої проблеми, а упереджувати її виникнення.

Тепер повернімося до тих, кому дуже не подобається, що держава контролює адиктивні та інші ризиковані товари. Як і в історії з супротивниками акцизних марок для цигарок та спиртного, у грального бізнесу (вірніше тієї його частини, яка орієнтована на нелегальні прибутки) є своє активне лобі, яке розказує казочки, що система моніторингу, чи й взагалі контроль ігорки з боку держави – не потрібен. Мовляв, власники казино та гральних залів – криштально чесні люди і будуть все робити у відповідності до закону.

Подібну тираду, наприклад, читаємо у “політолога” Кучухідзе. Наш ігроман-політолог стверджує, що “у західних країнах, система онлайн моніторингу існує виключно для розрахунку GGR (валовий гральний дохід, – ЛЛ)” і що “коли власник казино в Києві заплатить більше 20 млн $, то він не захоче гратися в махінації, інакше у нього заберуть ліцензію і випишуть багато штрафів”.

Напевно, не потрібно нікому пояснювати, що це повні нісенітниці. Які “чесні” наші гральні ділки – відомо кожному українцю – адже усі ті гральні “інтернет клуби” на псевдо-лотереї на вулицях міст ніколи не платили в бюджет жодної копійки. Що ж до “тільки обчислення GGR” – це також повна ахінея, адже завдання та функції системи моніторингу на порядок ширші і спрямовані, передовсім, як вже згадувалося, на упередження нелегальної діяльності операторів грального бізнесу.

Тому у переклад на людську мову усіх цих заяв Кучухідзе та йому подібних “експертів” не викликають жодних труднощів. Адже очевидно, що за ними ховається наступне: “ми проти державного контролю ігорки, бо відпрацьовуємо гроші тих, кому він невигідний. Адже під системою моніторингу вони не зможуть реалізувати нелегальні схеми, щоб вкрасти в держави та її громадян”.

Лишається лише сподіватися, що у команді президента, уряді та комітеті Верховної Ради є нормальні “перекладачі”, які також це зрозуміють.